Вхід:

Користувачі рекомендують

Мудрі і повчальні цитати з «Маленького принца»
Легендарна казка для дорослих і алегорична повість - н...

Детальніше...

10 несподіваних тестів при прийомі на роботу.
Сьогодні роботодавцю при прийомі на роботу нового спів...

Детальніше...

10 найпотужніших уроків процвітання від Наполеона Хілла
10 найпотужніших уроків процвітання від автора бестсел...

Детальніше...

Бізнес-моделі. Що таке B2B, B2C, B2G, G2B?
Бізнес-модель логічно описує, яким чином організація с...

Детальніше...

Вадим Зеланд - Трансерфінг реальності
Вадим Зеланд "Трансерфинг реальності" Трансерфинг реал...

Детальніше...

32 постулати на всі випадки життя
1. Не скигліть і не скаржтеся на долю-злодійку.Мовчки...

Детальніше...

Вдалі назви компаній: 5 відмінних рис
Як корабель назвуть, так він і попливе. Перефразовуючи...

Детальніше...

Цитати, які стимулюють впевненість у собі
Ви не повинні бути великими, щоб почати, але ви повинн...

Детальніше...

Річард Бренсон - До біса все! Берись і твори!
Richard Branson «Screw it let's do it» Річард Бренсон...

Детальніше...

9 правил поводження з грошима
Правило № 1. Цінуй себе. Прагни весь час підвищувати с...

Детальніше...

Увійти на сайт

Loader

Олівер Сакс

30 серпня помер Олівер Сакс - один з найзнаменитіших  неврологів і психологів нашого часу. Ми публікуємо колонку, написану півроку тому для The New York Times тоді, коли він дізнався про смертельне захворювання...

"Місяць тому мені здавалося, що здоров'я у мене гарне, навіть міцне. Мені 81, але я все ще пропливаю милю за день. Але моя удача закінчилася. Кілька тижнів тому я дізнався, що в моєї печінки множинні метастази. Дев'ять років тому виявилося, що у мене рідкісна пухлина ока. Через радіотерапію та лазери, за допомогою яких видаляли пухлину, я врешті-решт осліп на одне око. У моєму випадку ймовірність, що пухлина ока пустить метастази, була невелика - але мені не пощастило.

Я відчуваю вдячність за дев'ять років здорового і продуктивного життя після того початкового діагнозу, але сьогодні я наодинці зі смертю. Рак поглинув третину моєї печінки, і хоча його поширення можна сповільнити, зупинити його вже не можна.

Мені належить зрозуміти, як прожити мені решту місяців. Я повинен прожити їх найбагатшим, найглибшим, найпродуктивнішим чином. На це мене надихають слова одного з моїх улюблених філософів Давида Юма, який у 65 років, дізнавшись, що смертельно хворий, написав коротку автобіографію. У нього зайняло це всього один день у квітні 1776 року. Він назвав її «Моє життя».

«Я дуже мало страждав від своєї хвороби, і, що ще цікавіше, незважаючи на сильне виснаження організму, моя душевна рівновага ні на хвилину не покидала мене, - писав Юм. - Я зберіг ту ж пристрасть до науки, ту ж жвавість в суспільстві, як і раніше ».

Мені пощастило, що я прожив більше 80 років, на 15 років довше Юма, і ці роки були настільки ж багаті в плані роботи і любові. За цей час я опублікував п'ять книг і закінчив автобіографію (вона довша, ніж кілька сторінок Юма), яка буде опублікована цієї весни. І я майже закінчив ще кілька книг.

«Я, - продовжує Юм, - відрізнявся лагідністю натури, самовладанням, відкритою, товариською і веселою вдачею, здатністю прив'язуватися, невмінням сіяти ворожнечу і великою поміркованістю у всіх пристрастях».

Тут я відрізняюся від Юма. Хоча я насолоджувався теплими стосунками і дружбою, у мене немає реальних ворогів, я не можу сказати, що я людина лагідна. Навпаки, я людина досить войовнича, мене часто охоплюють напади жорстокого ентузіазму і повної непомірності у всіх моїх захопленнях.

І все ж один рядок з есе Юма здається мені правильним: «Важко бути менш прив'язаним до життя, ніж я тепер».

За останні кілька днів я зміг побачити своє життя як би з великої висоти, як ландшафт, і в мені поглиблювалося відчуття пов'язаності всіх її складових. Це не означає, що життя для мене скінчилося. Навпаки, я відчуваю себе надзвичайно живим, і я хочу і сподіваюся за решту часу досягти ще більш глибокої дружби, попрощатися з усіма, кого люблю, написати щось ще, помандрувати, якщо вистачить сили, досягти нових рівнів розуміння і сенсу.

Це зажадає зухвалості, ясності і прямоти мови. Мені доведеться домогтися ясності в моїх стосунках зі світом. Але у мене залишиться час і на веселощі (і навіть на якусь дурницю).

Я несподівано відчуваю сфокусованість і бачу перспективу. Немає часу ні для чого несуттєвого. Я повинен зосередитися на собі, на моїй роботі і на моїх друзях. Я більше не буду дивитися новини  вечорами. Я більше не буду витрачати свою увагу на політику або суперечки про глобальне потепління.

Це не байдужість, а відсутність прихильності: мене як і раніше глибоко хвилює ситуація на Близькому Сході, глобальне потепління, зростаюча нерівність. Але це більше не моя справа - ці речі належать майбутньому. Я захоплююся, коли зустрічаю обдарованих молодих людей - навіть тих, хто зробив мені біопсію і поставив мені діагноз. Я відчуваю, що майбутнє - в хороших руках.

В останні десять років я все уважніше ставлюся до смертей моїх сучасників. Моє покоління на шляху до виходу, і кожна смерть здавалася мені обривом, відрізанням частини себе. Таких, як ми, більше не буде. Але ніколи не буде і таких, як ви. Коли люди вмирають, їх вже не замінити. Вони залишають дірки, які неможливо заповнити, бо доля - і генетична, і нейронна - кожної людської істоти полягає в тому, щоб стати унікальним індивідом, знайти свій шлях, жити власним життям, померти своєю власною смертю.

Я не можу прикинутися, що позбавлений страху. Але моє головне почуття - подяка. Я любив і був коханим. Мені було дано багато, і я дав дещо у відповідь. Я читав, подорожував, думав і писав. Я спілкувався зі світом, так, як спілкуються тільки письменники і читачі.

А головне, я був розумною істотою, мислячою твариною, на цій прекрасній планеті, і це само по собі було колосальним привілеєм і величезною пригодою."

Оригінал - www.nytimes.com

Сподобався матеріал? Поширюй :)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Лічильники