Вхід:

Користувачі рекомендують

Мудрі і повчальні цитати з «Маленького принца»
Легендарна казка для дорослих і алегорична повість - н...

Детальніше...

10 несподіваних тестів при прийомі на роботу.
Сьогодні роботодавцю при прийомі на роботу нового спів...

Детальніше...

10 найпотужніших уроків процвітання від Наполеона Хілла
10 найпотужніших уроків процвітання від автора бестсел...

Детальніше...

Бізнес-моделі. Що таке B2B, B2C, B2G, G2B?
Бізнес-модель логічно описує, яким чином організація с...

Детальніше...

Вадим Зеланд - Трансерфінг реальності
Вадим Зеланд "Трансерфинг реальності" Трансерфинг реал...

Детальніше...

32 постулати на всі випадки життя
1. Не скигліть і не скаржтеся на долю-злодійку.Мовчки...

Детальніше...

Річард Бренсон - До біса все! Берись і твори!
Richard Branson «Screw it let's do it» Річард Бренсон...

Детальніше...

Вдалі назви компаній: 5 відмінних рис
Як корабель назвуть, так він і попливе. Перефразовуючи...

Детальніше...

9 правил поводження з грошима
Правило № 1. Цінуй себе. Прагни весь час підвищувати с...

Детальніше...

Цитати, які стимулюють впевненість у собі
Ви не повинні бути великими, щоб почати, але ви повинн...

Детальніше...

Увійти на сайт

Loader

Віктор Люстіг

Віктор Люстіг - один з найвидатніших аферистів світу. Безсумнівно, він був по-своєму талановитий, мав акторські здібності, був свого роду психологом і, як би зараз сказали, успішним маркетологом.

У 1961 році Флойд Міллер написав про нього книгу «Людина, яка продала Ейфелеву вежу».

Крім того, є 45-хвилинний документальний фільм «Фатальна помилка геніального афериста», що розповідає про нього і його витівки, багато з яких включені в різні художні фільми про шахраїв.

Хто ж ця людина? Деякі стверджують, що він був американцем, хоча насправді він народився в Богемії, на півночі сучасної Чехії (у той час входила до складу Габсбурзької імперії), 4 січня 1890.

Його сім'я була заможна, оскільки батько був мером невеликого чеського містечка. Здобувати освіту батько відправив його до Сорбонни.

Віктор Люстіг швидко навчився говорити на п'яти мовах, але сидіти в запорошених аудиторіях, коли поруч кипіло розкішне паризьке життя, було йому не до душі. У свої 19 років він більше часу проводив за столом покеру, ніж в університеті.

Таке життя вимагало чималих коштів, яких у нього не було. Перспектива заробляти їх довго нелегкою працею його не влаштовувала. Йому хотілося мати все і зараз. Тут і виявилися його вроджені авантюристичні задатки.

З родиною він порвав усі стосунки і почав придумувати та здійснювати всілякі афери. До Першої світової війни він влаштовував азартні ігри на трансатлантичних лайнерах, на яких подорожували багатії, представляючись австрійським графом.

Тоді-то він і взяв собі псевдонім Віктор Люстіг (або Люстінг). У свідоцтві про смерть записано, що, швидше за все, його справжнє ім'я було Роберт Міллер.

Але почалася війна, і це джерело доходу вичерпалося, та й потреба в грошах і азарт, зросли. І Люстіг відправився в Америку, економіка якої процвітала і яка створювала золоте дно для бажаючих заробити, в тому числі і різними махінаціями, чим скористався і наш «граф».

Припускають, що сотні тисяч доларів він заробив, продаючи верстати для друкування «грошей». Вони представляли собою ящик з червоного дерева з механізмом всередині, який виробляв одну купюру за 6 годин, але ті, хто хотіли заробити легкі гроші, купували кілька таких апаратів.

Один апарат Люстіг продавав за 10 - 30 тис. доларів, для достовірності заряджаючи дві-три справжні банкноти, він зникав. Як правило, ошукані клієнти в поліцію не зверталися, оскільки не хотіли «світитися».

Розповідають, ніби серед його жертв числився і знаменитий мафіозі Аль Капоне, якого азартний Віктор Люстіг вирішив провести. Здивований Аль Капоне віддав «професіоналізму» Люстіга належне - видав йому заохочувальний приз у 5000 доларів.

Але його ім'я увійшло в історію завдяки нечуваній зухвалості й нахабству, оскільки замахнувся він на «продаж» самої Ейфелевої вежі.

Таку ідею йому подала стаття в одній з паризьких газет про те, що вежа руйнується від корозії, грошей для її фарбування в бюджеті немає, тому непогано б було її знести і продати на металобрухт. Адже на її спорудження пішло 73000 тонн високоякісного металу.

«Граф» зробив собі підроблені документи на ім'я заступника міністра пошти та запросив на зустріч в найдорожчий готель Парижа п'ятьох власників підприємств з утилізації металу.

Він говорив з ними від імені уряду, яке уповноважено на проведення тендеру на продаж обтяжливого для французької економіки об'єкта - Ейфелевої вежі, яку вирішено демонтувати. Те, що зустріч проходила в приватній обстановці, він пояснив секретністю заходу, щоб не викликати заворушень серед французів.

Як хороший психолог Віктор Люстіг «поклав око» на торговця Андре Пуассона, звернувши увагу, що той особливо нервує, побоюючись, що угоду переб'ють  потенційні покупці. Люстіг призначив йому окрему зустріч, поскаржився на невелику зарплату, і Пуассон негайно виписав чек на 250 млн. франків і ще половину цієї суми в якості подяки.

Незабаром Пуассона спіткало жорстоке розчарування, але скандалу не було, оскільки, побоюючись глузувань, жертва не стала звертатися в поліцію.

Скориставшись цим, Віктор Люстіг наважився «продати» вежу ще раз, вже дорожче - за 350 млн. доларів. Однак афера не вдалася, оскільки клієнт виявився більш далекоглядним і звернувся в поліцію, і Люстігу довелося рятуватися втечею в Америку.

Там він зайнявся виготовленням фальшивих грошей і наповнив ринок фальшивими купюрами, які ще довго ходили на ринку США. Був створений спеціальний відділ по затриманню фальшивомонетника, і в 1935 р. Віктора Люстіга заарештували. Його вина була доведена, оскільки при обшуку були знайдені фальшиві купюри і кліше для їх виготовлення.

Суд засудив його до 20 років в'язниці, в якій він помер через 12 років після ускладення від пневмонії у віці 57 років. При заповненні свідоцтва про смерть в графі «професія» чиновник записав «продавець».

Сподобався матеріал? Поширюй :)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Лічильники