Вхід:

Користувачі рекомендують

Мудрі і повчальні цитати з «Маленького принца»
Легендарна казка для дорослих і алегорична повість - н...

Детальніше...

10 несподіваних тестів при прийомі на роботу.
Сьогодні роботодавцю при прийомі на роботу нового спів...

Детальніше...

10 найпотужніших уроків процвітання від Наполеона Хілла
10 найпотужніших уроків процвітання від автора бестсел...

Детальніше...

Бізнес-моделі. Що таке B2B, B2C, B2G, G2B?
Бізнес-модель логічно описує, яким чином організація с...

Детальніше...

Вадим Зеланд - Трансерфінг реальності
Вадим Зеланд "Трансерфинг реальності" Трансерфинг реал...

Детальніше...

32 постулати на всі випадки життя
1. Не скигліть і не скаржтеся на долю-злодійку.Мовчки...

Детальніше...

Річард Бренсон - До біса все! Берись і твори!
Richard Branson «Screw it let's do it» Річард Бренсон...

Детальніше...

Вдалі назви компаній: 5 відмінних рис
Як корабель назвуть, так він і попливе. Перефразовуючи...

Детальніше...

9 правил поводження з грошима
Правило № 1. Цінуй себе. Прагни весь час підвищувати с...

Детальніше...

Цитати, які стимулюють впевненість у собі
Ви не повинні бути великими, щоб почати, але ви повинн...

Детальніше...

Увійти на сайт

Loader

Пол Грем

Гуру венчурного світу Пол Грем - засновник Y Combinator, творець Yahoo! Store і автор книги Hackers & Painters - ділиться своєю філософією бізнесу.

Великі міста приваблюють людей з амбіціями. Це можна відчути, гуляючи містом. Сотнею ледь помітних способів воно повідомляє вам: ви здатні на більше; вам варто докласти максимум зусиль.

Дивно, якими різними можуть бути ці відчуття. Нью-Йорк, перш за все, говорить вам: потрібно заробляти більше. Звичайно, є й інші натяки. Потрібно бути модним. Потрібно мати кращий вигляд. Але найсильніший натяк, що виходить від Нью-Йорка - потрібно бути багатшим.

Що мені подобається в Бостоні (або скоріше навіть Кембриджі) - що тут інший сигнал: потрібно бути розумнішим. Потрібно встигати прочитати всі ті книги, що ти давно збирався.

Коли ставиш запитання, які ж сигнали посилає місто, іноді отримуєш разючі відповіді. Як би в Кремнієвій долині не поважали розум, Долина повідомляє наступне: потрібно бути могутнішим.

Це зовсім не те відчуття, яке виникає у Нью-Йорку. Влада важлива і тут, зрозуміло, але Нью-Йорк легко вразити мільярдом доларів, навіть якщо ти просто отримав його у спадок. У Кремнієвій долині це не вразить нікого, хіба що кількох продавців нерухомості. У Кремнієвій долині важливо, як ти впливаєш на світ. Чому людей з Долини так хвилюють персони Ларрі і Сергія? Не тому, що вони багатії, але тому, що вони контролюють Google, а Google впливає на життя практично кожної людини.

Нью Йорк

_____

Наскільки важливі ті сигнали, що посилає місто? На практиці відповідь ясна: вельми важливі. Ви можете думати, що якщо у вас є достатньо розумових здібностей, щоб творити щось прекрасне, тоді ваше оточення не має для вас значення. Місце, де ви живете, мабуть, мало що змінює. Але якщо подивитися на історичні факти, то воно змінює дуже багато. Більшість людей, що створили щось велике, скупчується в декількох місцях, де цими великими справами займалися постійно.

Міста - могутня сила. Практично кожен італійський живописець 15 століття був із Флоренції, хоча Мілан тоді був настільки ж великим містом. Жителі Флоренції генетично не відрізнялися від жителів Мілана, так що логічно припустити, що в Мілані теж мав народитися художник зі здібностями Леонардо да Вінчі. Але що тоді з ним сталося?

Навіть якщо людина, що володіє талантами Леонардо, не подолала силу свого оточення, невже ви думаєте, що вам це під силу?

Я так не думаю. Я людина вперта, але ні за що не став би битися з цією силою. Краще використати її. Тому я багато думав про те, де мені жити.

Я завжди думав, що ідеальне місце - Берклі в Каліфорнії. Але коли я, нарешті, переїхав туди декілька років тому, виявилося, що все не так. Сигнал, який посилає Берклі - потрібно жити краще. Життя в ньому дуже цивілізоване. Напевно, це єдине місце в Америці, де люди з Північної Європи відчують себе як вдома. Але там немає ніяких амбіцій.

Берклі (Каліфорнія)

І насправді немає нічого дивного, що таке приємне місце притягує людей, яких найбільше хвилює якість життя. Люди, яких зустрічаєш, скажімо, в Кембриджі (в Массачусетсі), потрапляють туди не випадково. Вони йдуть на жертви, щоб жити там. Там дорого і часом неохайно, погода часто не тішить. Тому люди, що живуть в Кембриджі - це люди, охочі жити там, де живуть найрозумніші, навіть якщо це брудне дороге місто. Кембридж - це місто, де виробляють ідеї, тоді як Нью-Йорк - це місто фінансів, а Кремнієва долина - територія стартапів.

_____

Коли обговорюєш міста в цьому сенсі, насправді говориш про людей. Довгий час міста були просто скупченням людей. Але сьогодні багато чого змінилося. Нью-Йорк - класичне велике місто. А Кембридж - лише частина міста, а Кремнієва долина - взагалі не місто.

Може, інтернет змінить все ще більше. Можливо, коли-небудь найважливіше ваше співтовариство буде віртуальним, і буде не важливо, де ви живете в географічному сенсі. Але я б не став на це покладатися. Фізичний світ має дуже велику пропускну здатність, і часом міста посилають сигнали малопомітними способами.

Місто розмовляє з вами здебільшого випадково - це те, що ти бачиш у вікнах, це розмови, які ти випадково чуєш. Ці сигнали не доводиться спеціально шукати, але і відключити їх неможливо. Моя подруга, яка переїхала в Кремнієву долину в кінці 1990-х, сказала, що найгірше там - це низька якість підслуханих розмов. Тоді мені здавалося, що це просто ексцентрична думка. Звичайно, буває цікаво послухати чужі розмови, але невже їх якість така важлива, що заради цього ти готовий змінити місце проживання? Тепер я розумію, про що вона говорила: випадково підслухані розмови говорять вам, серед яких людей ви живете.

_____

Якою б цілеспрямованою людиною ви не були, важко не відчувати вплив оточуючих. І не тому, що ти виконуєш все, чого від тебе хоче місто - а тому, що ти засмучуєшся, коли нікого навколо не турбує те, що ти хочеш робити.

Між натхненням і розчаруванням є дисбаланс - як між отриманням та втратою грошей. Більшість людей переоцінюють негативні грошові величини: вони працюють набагато старанніше, щоб не втратити долар, ніж щоб заробити його. Хоча є багато людей, досить твердих, щоб встояти перед якимось заняттям, яке тобі нав'язується лише тому, що «всі це роблять», але все ж дуже мало тих, сильних людей, які продовжують працювати над чимось, що є цікавим лише одиницям.

Кожне місто зосереджене на якомусь певному типі амбіцій. Кембридж - інтелектуальна столиця не тільки тому, що там сконцентровані розумні люди, але тому, що там немає нічого, що цих людей турбувало б більше. У Нью-Йорку чи Долині професора - люди другого сорту - поки вони не заснують свій хедж-фонд або стартап.

Це підказує відповідь на питання, яке давно хвилює нью-йоркців: чи зможе їхнє місто перетворитися на центр стартапів, що змагається з Кремнієвої долиною? Однією з причин, чому навряд чи - є те, що люди, які створюють стартапи в Нью-Йорку, будуть почувати себе людьми другого сорту. Тут людей захоплює щось інше. І Нью-Йорк вже програє Кремнієвій долині в грі багатств: співвідношення нью-йоркців і каліфорнійців в списку Forbes 400 вже впало з 81:56 в 1982 році до 73:88 в 2007 році.

_____

Не всі міста посилають сигнали, а лише ті, які є центрами тих чи інших амбіцій. І якщо не поживеш у місті, буває важко сказати, якого роду сигнали воно випускає.

У Лос-Анджелесі головне, мабуть, слава. Є список людей, які користуються зараз найбільшим попитом, і головне досягнення - потрапити в цей список або подружитися з кимось із нього. Ну, а крім цього, сигнали приблизно такі ж, як у Нью-Йорку, хіба що з натяком на фізичну привабливість.

У Сан-Франциско сигнали, схоже, такі ж, як у  Берклі: потрібно жити краще. Хоча це може змінитися, якщо достатньо стартапів оберуть  Сан-Франциско, а не Кремнієву долину. У роки інтернет-міхура такі переваги здавалися симптомом провалу - все одно що купувати дорогі офісні меблі. Навіть зараз стартапи, що базуються в Сан-Франциско, викликають у мене підозри. Але якщо там оселиться достатньо хороших підприємців, центр тяжіння переміститься туди.

Я не бачив міст,які б зрівнялися з Кембріджем  за показником інтелектуальних амбіцій. Оксфорд і Кембридж (той, що в Англії), схожі скоріше на Ітаку або Ганновер: сигнал є, але не такий сильний.

Париж колись був великим інтелектуальним центром. Але я спробував пожити там і побачив, що амбіції його жителів - не інтелектуального плану . Сьогодні Париж посилає сигнал: дій стильно. Взагалі-то мені це сподобалося. Париж - єдине місто, в якому я  я жив, де люди щиро цікавляться мистецтвом.

Париж

І ось ще один міський сигнал, що я вловив: у Лондоні все ще (трохи) можна відчути натиск бути більш аристократичним. Якщо прислухатися, подібне можна почути і в Парижі, Нью-Йорку чи Бостоні. Але в інших місцях цей сигнал дуже слабкий і нестійкий.

_____

Ось повний список сигналів, що я вловив у різних містах: багатство, стиль, мода, фізична привабливість, слава, політична влада, економічна влада, інтелект, класова перевага і якість життя.

Від цього списку мені трохи недобре. Я завжди вважав амбіції справою хорошою, але тепер я розумію: це тому, що я завжди мав на увазі під цим амбіції в тих сферах, які хвилюють мене самого. Коли перераховувати все, з приводу чого виникають амбіції у амбітних людей, це виглядає не так симпатично.

_____

Чи обов'язково всякому, хто хоче домагатися найкращих  результатів, жити у великому місті? Ні. Всі великі міста вселяють певні амбіції, але для деяких видів зайнятості все, що потрібно, - це жменька талановитих колег.

Міста дають аудиторію і атмосферу,що  притягують однодумців. Це не так важливо для  математики або фізики, де вся аудиторія - це ваші колеги, і все, що вам потрібно, - це факультет з правильними колегами. У таких областях, як мистецтво, журналістика або технологія, важливе більш загальне середовище. Там кращі професіонали не зосереджені на декількох топових факультетах і в  лабораторіях. У цих більш хаотичних областях найвигідніше працювати у великому місті: потрібно відчувати все це заохочення, що виходить від оточуючих і шукати колег.

Зовсім не обов'язково жити у великому місті все життя, щоб його механізми спрацювали на вашу користь. Ключові роки - це початок і середина вашої кар'єри. І звичайно, не обов'язково народитися і дорослішати у великому місті. І навіть не обов'язково вчитися в університеті в такому місті.

Але коли переходиш до наступного, більш складного кроку, найкраще знаходитися в місці, де ти можеш знайти колег і підтримку. Коли знайдеш і те, і інше, можна їхати. Візьміть імпресіоністів: вони народжувалися і вмирали по всій Франції, але визначальними для них були роки, проведені разом в Парижі.

_____

Якщо ви ще не впевнені, чим хочете займатися, і де головний центр для тих, хто займається цим, то найефективніше, напевно, спробувати пожити в кількох містах, поки ви ще молоді. Ніколи не знаєш, який сигнал подає місто, поки не поживеш там. Іноді припущення виявляються неправильними: я переїхав до Флоренції в 25 років, думаючи, що побачу центр мистецтва, але виявилося, що я запізнився на 450 років.

Навіть коли місто, як і раніше, вирує амбіціями, неможливо знати точно, чи буде резонувати його сигнал з вашими прагненнями, поки ви його не почуєте. Коли я переїхав у Нью-Йорк, я спершу був захоплений. Це хвилююче місце. І потрібно немало часу, щоб зрозуміти, що я не зовсім такий, як тамтешні жителі.

Деякі люди вже в 16 років знають, чим вони будуть займатися. Але у найамбітніших  молодих людей сама наявність амбіцій, здається, передує розумінню, з приводу чого ці амбіції виникають. Вони знають, що хочуть зробити щось велике. Але ще не вирішили, чи стануть рок-зірками, чи нейрохірургами. У цьому немає нічого поганого. Але це означає, що якщо і у вас амбіції цього найпоширенішого типу, то вам доведеться шукати місце для життя методом проб і помилок. Напевно, вам доведеться знайти місто, де ви відчуваєте себе як вдома, щоб зрозуміти, якого ж роду ваші амбіції.

Оригінал посту - www.paulgraham.com/cities.html

Сподобався матеріал? Поширюй :)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Лічильники